Актуальні новини

Живі свідки сьогодні у м. Брегенц.
Пам’ять, яку неможливо знищити
80 років від Львівського псевдособору
8 березня 2026 р.Б. минає 80 років від Львівського псевдособору 1946 року - рани в історії, яку намагалися зробити могилою для Української Греко-Католицької Церкви. Радянський тоталітарний режим прагнув стерти її з лиця землі: знищити віру, духовну спадщину, любов до української мови та свободу серця.
Під тиском влади було проголошено так зване
„возз’єднання” з Російською Православною Церквою. Але це було не возз’єднання - це була спроба насильно вирвати з корінням живу Церкву, її традицію і вірність Апостольській Столиці.
Почалися роки темряви.
Єпископів ув’язнили.
Священників переслідували і засилали до таборів. Видаляли з історії життя.
Вірних змушували зрікатися своєї Церкви, знімати ікони зі стін, мовчати і боятися молитися.
Але вони не змогли знищити найважливішого - віри.
Бо віра жила у серцях. У тихій молитві. У сльозах матерів. У хрестах, які люди несли мовчки, але гідно.
Блаженніший Йосиф Сліпий, який пройшов крізь радянські табори, залишив свої слова, що стали духовним заповітом для поколінь:
„Великого бажайте і моліться за Церкву Божу. Церква - не для того, щоб шукати вигоди, але для того, щоб служити правді і захищати справедливість”- це бути вірним Церкві, Богу і людям нашим.
А блаженний Миколай Чарнецький, єпископ і мученик, який пережив роки катувань і ув’язнення, залишив прості, але могутні слова віри:
„Моліться, терпіть і любіть - і Господь переможе”.
Сьогодні ще живуть ті, хто пам’ятає ці роки.
Живі свідки історії. Свідки страху - і водночас свідки непереможної віри.
Пані Марія Федик, яка пережила ті часи, згадує: душа плакала і рвалася на волю, бо душа прагне Бога. В очах людей жив страх перед жорстокою ідеологією радянського союзу. Але навіть тоді люди не втрачали надії. Вони берегли віру - тихо, глибоко, незламно.
Символічно, що ця пам’ять оживає у Хрестопоклінну неділю Великого посту. Бо саме Хрест нагадує нам правду: через страждання приходить воскресіння, а через терпіння народжується перемога.
Наприкінці зустрічі отець Василій, душпастир українських громад Брегенца (Форарльберг) та Князівства Ліхтенштейн, подякував усім за молитву і пам’ять. На знак цієї пам’яті громадою було подаровано календар, створений до 80-ї річниці Львівський псевдособор 1946 року для Ординаріату східних католицьких церков та українських громад УГКЦ в Австрії.
„Цей календар - не лише про дати. Це про нашу Церкву і її історію, яку неможливо стерти, спалити чи знищити. Це пам’ять про біль переслідувань і про силу віри, яку не змогли зламати ні тюрми, ні табори, ні тоталітарна система”, наголосив отець Василій.
Бо там, де люди залишаються вірними Богові, люблять свою землю, церкву, батьківщину - там ніколи не вмирає надія.
І там завжди народжується майбутнє і Бог живе зі своїм народом.

Група комунікації громади в Брегенці.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​