У паломництві земного життя — до Богородиці, щоб просити чуда з Небес: миру Неба і єдності християн

У паломництві земного життя — до Богородиці, щоб просити чуда з Небес: миру Неба і єдності християн

Паломництво українців із Форарлбергу та Князівства Ліхтенштейн до Бірнау (Німеччина), 1 червня 2025 року

У неділю, 1 червня 2025 року, українська громада з земель Форарлбергу та Ліхтенштейну, в духовному супроводі свого душпастиря отця Василія, здійснила благословенну прощу до паломницької святині — церкви Пресвятої Богородиці в Бірнау, на мальовничому березі Боденського озера.

Наш шлях розпочався з глибокого бажання серця — долати всі труднощі з Богом і разом із нашим отцем. Ми вирушили з Ліхтенштейну через Фельдкірх до нашої церкви Sacré Coeur в Ріденбурзі (Arlbergstraße 88) у Брегенці, де щонеділі лунає наша рідна українська молитва — там, на чужині, українці мають можливість молитися і єднатися з Богом у своєму горі, спричиненому війною.

Звідти ми прибули до готичної каплиці святих Косьми і Даміана в Нусдорфі (кінець XIII — початок XIV століття), де розпочали Хресну дорогу до церкви.

Цей шлях став не лише фізичною мандрівкою, а й глибоким духовним переживанням — кожен крок на кам’янистій стежці був мовчазною молитвою, що народжувалася з глибин душі і підносилася до Бога, до неба, яке було відкритим для всіх нас.

Особливої зворушливості нашій події надала краса самої церкви — перлини барокової архітектури. Богородиця вже чекала на нас. Херувими на склепіннях, що ніби споглядали згори, стали свідками нашої молитви. В центрі храму — вирізьблений образ Богородиці з Ісусом (XV ст.), який випромінює мир і тишу, такі необхідні в наші буремні часи.

Під час Божественної Літургії отець Василій особливо молився за мир в Україні. Його слова, сповнені любові та надії, проникли у наші серця, наповнивши їх відчуттям освячення і духовної єдності. Ми справді відчули себе паломниками надії — заради перемоги світла над темрявою, добра над злом.

Після спільної трапези ми відвідали ще одну духовну перлину регіону — старовинний монастир у замку містечка Залем. Там милувалися красою природи, квітами та історичними картинами, що зберігають пам’ять про давні події.

І знову, в історії нашої громади, ми збагачуємо наш світ, несучи і плекаючи наші цінності разом.

Це вже не перша проща Свята. Проща — це щось більше… це духовне очищення.

У нашій українській традиції слово «проща» має глибоке значення. Це не просто подорож до святого місця, а акт внутрішнього очищення, покаяння, прагнення до примирення з Богом. Людина залишає повсякденні турботи, щоб зосередитися на молитві, роздумах, проханні про прощення.

Проща — це духовний подвиг. Це шлях, що відкриває серце для благодаті.

Щиро дякуємо Вам, отче Василіє, за молитву, підтримку, духовний супровід і служіння. Нехай Господь благословить кожного, хто сіє добро і плекає надію в молитві до Пресвятої Богородиці.