Висвячення на диякона брата Ігоря

У неділю 16-го жовтня отець Василій брав участь у висвячені із гіподиякон на диякона брата Ігоря в Інсбруцькому костелі єзуїтів на Архиєрейській Літургії , Диякон Ігор є вихідцем і семінаристом із Івано-Франківської Митрополії Української Греко-Католицької Церкви. Уділив дияконські свячення Апостольський Екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині і Скандинавії Богдан Дзюрах, який говорив у своєму слові про «збереження людяності навіть у нелюдських обставинах». Єпископ назвав освячення «знаком надії для українського народу у час війни».

В освяченні взяли участь, зокрема, єпископ Інсбрука Герман Глеттлер та генеральний вікарій для Східних Церков у Австрії о. Mag. Lic. Юрій Коласа.

Освячення відбулося під знаком війни в Україні. Наслідування Ісуса вимагає любити ворогів, молитися за них, бажати і творити їм добра, сказав у своїй проповіді владика Дзюрах. Однак він визнав, що це був виклик, який виходить за межі людських сил: «ми, українці, можемо засвідчити це в нинішніх драматичних обставинах війни, яку росія веде проти нашого народу вже понад вісім років, і яка з 24 лютого набула форми нещадного геноциду».

«Для іншого існування у таких ситуаціях потрібні провідники, які можуть показати, як можна зберегти людяність у нелюдських обставинах, і як можна жити згідно з християнським покликанням, незважаючи на всі жахи війни», — сказав єпископ, посилаючись на Блаженнішого Омеляна Ковча.

Блаженніший Омелян Ковч

О. Ковч, український греко-католицький капелан, якого відправили до концентраційного табору Майданек через його зобов’язання рятувати євреїв у 1943 р., був вбитий 25 березня 1944 р. Він відкидав спроби членів сім’ї вивести його з табору. Блаженіший Омелян сказав: «щоб допомогти тим, хто страждає і вмирає». Закликав молитися за вбивць і відповідальних за концтабори. «Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог помилує їх», — написав він в листі.

Українська громада в Тіролі

Майже 125 років українські віряни живуть і навчаються в Тіролі. Історія українців в Інсбруку починається з двох молодих українських священиків, які у 1899 році приїхали до Тіролю вивчати теологію: Йозефа Жука та Анастасія Калиш. Незабаром за ними пішли інші студенти. Навколо студентів теології, згодом, виникла конгрегація. Навчався в Інсбруку і кардинал Йосиф Сліпий (1893-1984), який у радянські часи, з-за кордону, очолював свою церкву, яка тоді була заборонена в Радянському Союзі. Багато українських священиків, які навчалися в Інсбруку, загинули під час комунізму в Радянському Союзі або були ув’язнені на багато років.

Особливо після Другої світової війни до Тіролю приїхало багато українців. Спочатку вони втекли від радянської влади з України до Австрії, а потім із радянської окупованої східної Австрії до західних частин країни. Більшість емігрувала до Америки, Канади та Австралії у 1950-х роках.

Більшість вірян сьогоднішнього храму – з України. Згромадження, яке зросло в Україні після початку війни, цього року змогло перейти з маленької каплиці на велику домашню каплицю в Канізіані. Віряни зазвичай відправляють богослужіння українською мовою.